Історія захисника Сергія який отримав поранення, що призвело до втрати правої ноги. Війна змінила його життя, але не зламала характер!

Сергій отримав важке поранення біля населеного пункту Олешня, Курської області, яке забрало його праву ногу. Попри втрату, він залишається мужнім і сильним, адже поруч — найдорожчі: дружина та п’ятирічний син, заради яких він готовий долати будь-які труднощі!

Валентину, позивний “Малий” лише 23 роки. 14 травня 2025 року під час виконання бойового завдання, біля населеного пункту Садки, Сумської області, він отримав поранення, яке коштувало йому правої ноги. Для такого молодого хлопця це стало важким випробуванням, але він довів, що сила духу не має віку.

Михайлу, позивний “Поц”, лише 24 роки. 29 квітня 2025 року біля населеного пункту Садки, на Сумщині, він отримав важке поранення під час виконання бойового завдання, внаслідок якого втратив ліву ногу. Для такого молодого хлопця це стало непростим випробуванням, але поруч із ним — найближчі: батьки та брат, які щодня підтримують його.

Едуарду, позивний “Румин”, 42 роки. 10 червня 2025 року біля населеного пункту Іскрисківщина, на Сумщині, він отримав важке поранення під час виконання бойового завдання, яке забрало його праву ногу. Попри випробування, Едуард залишається сильним і життєрадісним: поруч із ним думками і серцем — рідний брат, який зараз на фронті, а також його власна мужність і любов до життя.

Костянтину 37 років, побратими знають його за позивним “Самсон”. 8 липня 2025 року в населеному пункті Покровка, на Сумщині, він отримав тяжке поранення, яке забрало його праву ногу. Попри випробування, Костянтин залишився сильним і життєрадісним — поруч із ним його найближчі: дружина та дитина, які щодня надихають його рухатися вперед.

Володимиру 30 років, побратими знають його за позивним “Коливан”. 11 травня 2025 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Леонтовичі, на Донеччині, він отримав тяжке поранення, яке забрало його праву ногу. Попри це випробування, він залишився відкритим, життєрадісним і сповненим енергії, адже поруч із ним завжди його найближчі — дружина та донька, які надихають його йти вперед.

Олександру 30 років, побратими знають його за позивним “Рижий”. 26 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на Куп’янському напрямку він отримав поранення, внаслідок якого втратив частину стопи. Відновлення після травми було довгим і важким, але Олександр не здавався і завжди зберігав віру в себе та своє майбутнє.